Остання та передостання команди турнірної таблиці… Що тут могло бути? Яскравий футбол? Ні. Різноманіття гольових моментів? Ні. Боротьба? Ну хіба що. Обом колективам немає куди відступати, обом конче необхідні очки й для обох звітний матч виглядав своєрідним різновидом голодних ігор. Грай на виживання.

Хоча за відчуттями першого тайму гра сприймалася радше як спаринг, а не як один з найважливіших поєдинків цілого другого кола у боротьбі за право залишитися в УПЛ. Боротьба була, але беззмістовна. Двічі чи тричі футболісти отримували пошкодження з необхідністю лікарського втручання. Чотири жовті картки. Один епізод, коли були віддалені натяки на вилучення, але спостерігач арбітражу з делегатом підтримали рішення Іванова обмежитися попередженням, адже грубість була необачною, а не навмисною. Ось так і бігали полем без якихось загострень біля воріт.

Особливо це стосується «Львова». Якщо не сприймати серйозно один момент, коли хтось врізався в голкіпера ««Металіста», згадати суттєво нІчого. У харків'ян хоча б щось прорізалося завдяки індивідуальній майстерності гравців. Так, був сольний прохід і удар від Панасенка. Був простріл від Демченка. Було кілька невпевнених маневрів від Рибки на виході. Але загалом це не додавало матчу вогню.

Другий тайм «Металіст» почав краще. За такої гри те, що зробив Прядун – уже хліб. Він вийшов з м'ячем на ворота і віддавав за задумом добрий пас на Багачанського. Але партнер був не в тому місці. Згодом ще був удар від самого Максима зі стандарту. А «Львів» відповів своєю атакою такого ж характеру. Проблиски з'явилися, однак до повного просвітління було ще далеко.

До загального успіху ближче були харків'яни. Після активності на початку другого тайму, активність була і вже наприкінці дистанції, коли Наумець не влучив у рамку ударом головою, а хвилиною раніше хтось з його партнерів ледь не замкнув дальню стійку після флангової подачі. «Львів» знову відповів. Цього разу ударом Беляєва. Скидалося на те, що гості здатні атакувати тільки тоді, коли мають подразник – атаки на свої ворота.

І ось «Львів» отримав те, що «хотів», з надлишком. «Металіст» організував контратаку, яку розіграв Картушов, підтримав Наумейць, а завершив Прядун. Як же потрібний був цей гол «Металісту». І як же потрібна була ця перемога…

Перемога, до якої ще залишалося понад десять хвилин. Терпіли. Зусиллями Єрмолова відбилися від удару Беляєва. Не реалізували в особі Прядуна вихід тет-а-тет з голкіпером (удар повз ворота). Збивали темп. І таки виграли перший з середини жовтня 2022-го року матч в УПЛ.

А «Львів» – на виліт. Це уже майже факт.

МЕТАЛІСТ – ЛЬВІВ – 1:0
Гол: Прядун (79).
Металіст: Єрмолов, Мізюк, Паті (Наумець, 64), Ралюченко,  Панасенко (Багачанський, 46), Прядун, Картушов, Демченко (Самуел, 89), Порох, Коррал, Романюк (Чідомере, 75).
Львів: Рибка, Алібеков, Свржняк (Беляєв, 46), Бугай, Кузик, Никитюк, Сімінін (Ременяк, 85), Мильченко (Вовкун, 61), Сасовський, Грисьо (Богунов, 68), Дитятьєв.
Попередження: Панасенко (24), Порох (45+1), Чідомере (81) – Алібеков (10), Дитятьєв (38).