...футболу на Тернопільщині.

– Володимире, за рахунок чого забезпечується робота обласної федерації? Чи допомагає вам держава?
– В основному – завдяки внескам команд для проведення чемпіонату області і спонсорській допомозі. Органи влади за останні шість років не виділили жодної гривні для підтримки обласної федерації, якщо не рахувати призів, які раз у рік виділяє Управління у справах сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації для проведення Кубку області. Це приблизно 6-8 тисяч гривень…

Прикро, але тільки у Тернопільській та Житомирській областях сьогодні на регіональні федерації футболу не виділяють з бюджетів жодних коштів. Зрештою, про що можна говорити, коли за останніх два-три роки матчі, які проводяться на Центральному стадіоні Тернополя, перші особи області не відвідали жодного разу.

Хотілося б, аби місцеві власті хоч трохи брали приклад з Федерації футболу України. Скажімо, у минулому році ФФУ виділила для нашого регіону понад 50 тисяч гривень, завдяки чому спортивні, середні, восьмирічні та початкові школи отримали більше 10 тисяч м’ячів.

– Незважаючи на проблеми у місцевому футболі, цікавість громадськості до цього виду спорту залишається на високому рівні…
– Так, дуже приємно, що на чемпіонатах області у кожному районі, де грає місцева команда, збирається від двох до чотирьох тисяч глядачів. Мешканці Тернопільщини з цікавістю слідкують за чемпіонатом і Кубком області. Футбол – найпопулярніший і наймасовіший вид спорту у нашому регіоні.

Звичайно, хотілося б проводити більше комерційних футбольних турнірів. Узимку ми проводимо змагання з міні-футболу – і офіційні, і комерційні. На жаль, не вистачає коштів, щоб улітку проводити юнацький турнір, комерційні турніри серед дорослих. Ми намагаємось самим давати собі раду. Але при допомозі з боку влади можна було б робити набагато більше. І, відповідно, залучити більше населення краю до футбольних змагань.

– А найбільш актуальною проблемою для ФФТО є...
– ...матеріальна база. Ми аж ніяк не можемо похвалитися достатньою кількістю нормальних футбольних полів. У цьому році реконструювали футбольне поле у селі Великих Гаях Тернопільського району. Кожного року влада проводить сільські спортивні ігри, і кожен рік реконструюють в одному з районів одне футбольне поле. Цього зовсім недостатньо. Наразі в області стадіонів у хорошому стані налічується три-чотири. Полів трохи більше.

– А як же мрії місцевих спортсменів про великий футбол? Зокрема, молоді?
– Тут варто розповісти про наші ДЮСШ та їхню матеріальну базу. Я неодноразово на засіданні Виконкому федерації футболу області порушував питання щодо діяльності цих закладів. Ми маємо близько сотні дитячих тренерів, які працюють у спортивних школах. Вони повинні відповідати за розвиток футболу в районах і селищах міського типу. Однак похвалитися майже нічим. Бо лише юні футболісти Тернополя – діти чотирьох вікових груп 1992-95 років народження – беруть участь у першості ДЮФЛ. А ще завдяки депутату обласної ради Володимиру Тимчишину, котрий любить і підтримує футбол, у містечку Копичинцях Гусятинського району дві вікові групи юних футболістів беруть участь у республіканських змаганнях.

Не в кожному районі є футбольна площадка зі штучним покриттям. Тому діти там не можуть займатися спортом цілий рік. Дуже сподіваємося в цьому питанні на допомогу з боку влади, зокрема, Міністерства сім’ї, молоді і спорту, а також Федерації футболу України.

– Але ж область має програму розвитку футболу. Тим паче, що ближче до Євро-2012, то більшої популярності набуватиме цей вид спорту…
– Програма розвитку футболу в області затверджена. Але мені соромно її критикувати. Бо, на жаль, пункти, що стосувалися виділення коштів або будівництва чи реконструкції стадіонів, з цього документа повикреслювали. Залишили нічого не варті фрази: «рекомендувати», «підказати» тощо. Програма, під яку не виділені кошти, недієва.

– Зате хто не оминає увагою і федерацію, і матчі, і футбольні проблеми то це місцеві ЗМІ, чи не так?
– Інтерес до футболу на Тернопільщині є. Обласна федерація проводить відповідну пропаганду. Громадськість достатньо поінформована, що робиться у футбольному житті регіону. Ми чудово співпрацюємо з місцевими радіо- та телекомпаніями, друкованими засобами масової інформації. Зрештою, журналісти також беруть участь у футбольних баталіях.

Варто відзначити й такий факт: останнім часом з’явилася зацікавленість футболом з боку батьків. Багато з них просять порекомендувати, до якого тренера, у яку школу віддати дітей. Батьки розуміють, що дитина, займаючись цим видом спорту, буде здоровою і сильною. А також у перспективі може зробити футбольну кар’єру і отримувати пристойну винагороду.

– Чим наразі може пишатися Тернопільщина? Якими футбольними здобутками, іменами?
– Я думаю, ми будемо пишатися розвитком футболу в області тоді, коли наша основна команда – «Нива» – зможе показувати хорошу гру. На жаль, склалася ситуація, у тому числі й фінансова, і відношення влади також, що «Нива» зараз грає в другій лізі. Я хотів би застерегти обласних і міських очільників: якщо й надалі буде таке відношення до нинішніх керівників футбольного клубу, то ми можемо загубити команду і в другій лізі.

Не краща ситуація і в районах. Там ситуація катастрофічна. Немає підтримки з боку владних структур. За винятком декількох районів: Борщівського, Лановецького, Теребовлянського та Бучацького. Дехто думає, що за 10-15 тисяч бюджетних гривень можна утримувати команду. Харчування, переїзди, матеріальна база... У таку суму вкластися неможливо.

А тепер – про хороше. Власне, цим і варто пишатися. За останніх декілька років уперше у Кубку України серед аматорів брали участь дві команди з Тернопільщини: «Лан» із селища Великої Березовиці Тернопільського району і «Галич» з міста Збаража. На жаль, у 1/8 фіналу «Лан» поступився львівській «Галичині». Зате «Галич» в 1/4 переміг удома «Полісся» з Добрянки. Сподіваємось, що й надалі команда гратиме результативно.

А щодо імен, то уродженець Зборівського району, що на Тернопільщині, Григорій Ярмаш грає за збірну України.

– Ситуація з іншими видами спорту в області ще гірша...
– На жаль. Бо футбол все-таки ще знаходить підтримку серед меценатів. У нас є чотири дитячих футбольних клуби: у містах Чорткові, Збаражі, селищі Козлові Козівського району. У них вкладають гроші люди, які люблять футбол.

Крім того, у регіоні налічується 17 освітянських спортивних шкіл. Ці ДЮСШ фінансує освіта. Є чотири футбольних школи від ФСТ «Колос». Однак, як я уже згадував, професійних тренерів там не вистачає. Відповідної матеріальної бази – також.

– Скажіть будь ласка, чи можна проводити на Центральному стадіоні Тернополя серйозні футбольні зустрічі?
– Змагання на республіканському рівні проводяться. Але запросити, наприклад, команду із-за кордону не можна. Така думка спеціалістів. І моя також. Сьогодні лише газон відповідає стандартам. Є підігрів, зрошення. А трибуни, роздягальні, освітлення у неналежному стані. Так, ігри, що проводяться у другій половині року, не вигідні уболівальникам. Бо матчі, через відсутність освітлення, розпочинаються у робочий час. А ще близько двадцяти років на Центральному стадіоні не працює табло.  

– За 125 кілометрів від Тернополя у 2012 році вируватимуть європристрасті. Ми раділи, що наші сусіди-львів’яни отримали право на проведення євроматчів. І сподіваємось, що Тернопільщина якимось чином буде причетна до цієї важливої футбольної події.
– Так, ішлося про те, що у Тернополі могла б потренуватися котрась із команд-учасниць чемпіонату. Це було б чудово! І престижно! Але де? На чому? У нас немає проблем із харчуванням та проживанням. Ми можемо запропонувати гостям і учасникам Євро-2012 цікаві туристичні маршрути. Однак маємо погані дороги і поганий стадіон. Ще одна проблема: біля Центрального стадіону ніде нормально припаркувати авто.

У 2009 році, як інформує влада Тернополя, розпочнеться реконструкція головної футбольної арени краю. Будемо сподіватися...