? Володимире Петровиче, вочевидь, уже давно віджила себе усталена думка, мовляв, для гри у футбол достатньо м’яча і бодай якоїсь поляни. Наскільки стадіони Рівненщини придатні для проведення на них матчів, з огляду на існуючі вимоги ФФУ?

? Однозначно відповісти складно. У нас наразі втілюється в життя обласна програма розвитку футболу на 2004-2008 рр., більшість пунктів з якої вже виконано. Так, в області паспортизовані всі 23 стадіони, на яких проводяться змагання як серед професіональних, так і аматорських колективів. Водночас у переліку завдань передбачалося звести стадіони в Демидівці, Зарічному та Оржеві. На жаль, заплановане вдалося реалізувати не в повному обсязі. Наприклад, в Оржеві збудували одне з найкращих футбольних полів в Україні, однак сам стадіон не відповідає вимогам для прийому команд професіонального рівня. Натомість у Зарічному, як не прикро, спортивну арену спіткала доля безнадійного довгобуду.

Ставилося завдання провести реконструкцію стадіонів у Дубно, Дубровиці, Смизі, Сарнах, Рокитному та рівненського «Хіміка». І що ж? У Дубровиці до роботи ще й не бралися, в Дубно вирішується питання про виділення землі для зведення стадіону, в Смизі, як кажуть, і кіт не валявся. А от у Сарнах побудували стадіон, який наближається до вимог, передбачених для професіональних клубів: одне з найкращих полів в області, на деяких трибунах змонтували пластикові сидіння, зробили дах над трибунами, тунель для виходу команд тощо. Непогану спортивну арену звели в Рокитному, де відремонтували трибуни, встановили пластикові сидіння, проте існують певні претензії до футбольного поля.

? Ви вели мову про нові спортивні арени. А в якому стані діючі?

? Одним із пунктів програми передбачалося привести стадіони у відповідність до вимог регламенту. Однозначно можу запевнити, що на багатьох футбольних полів стали кращими. Наразі на дев’яти  з 12-ти стадіонів, на яких змагаються команди першої обласної ліги, цілком пристойні газони, чого раніше не було. Тривожить інше: в обласному центрі досі не створено комплексу футбольних полів, будівництво якого покладалося на Рівненський міськвиконком. На жаль, проблема і досі залишається відкритою. У Рівному не вистачає полів ні для діяльності спортивної школи «Верес», ні для самої команди майстрів. По суті, футболістам ФК «Верес», окрім ігрового поля на стадіоні «Авангард», ніде в місті займатися.

Зрештою, й сам «Авангард» потребує чималих фінансових вливань для приведення його у відповідність до вимог ПФЛ. Чого душею кривити, на реконструкцію цієї арени витрачено вже чимало коштів з міського бюджету, за які проведено ремонт центральних трибун і частково встановленні пластикові сидіння. Проте ще майже втричі більше треба, щоб довести до ладу підтрибунні приміщення, обладнати кімнати для команд, суддів, встановити табло тощо. Тобто, питання завершення капітального ремонту центрального стадіону, який колись був одним з найкращих в Україні, залишається відкритим.

? Оскільки ви вже згадали єдину в області професіональну команду ? ФК „Верес», цікаво, які стосунки в обласної федерації з цим клубом?

? Спершу щодо «єдиної в області професіональної команди». Взагалі-то, ставилося завдання сприяти збільшенню кількості таких команд Рівненщини до чотирьох. Як ви знаєте, така спроба була, зокрема, кілька років тому в другу лігу заявилася млинівська «Іква». Однак через фінансові проблеми клуб, не догравши до кінця чемпіонату, знявся зі змагань. Зрештою, останнім часом навіть «Верес» перебував на грані занепаду. Матеріально-технічна база і фінансове забезпечення клубу не відповідали вимогам ПФЛ. Хоча, свого часу, щось не склалося в переговорах між керівництвом  «Вереса» і футбольним меценатом Юрієм Кіндзерським, який пропонував свої послуги в розвиту рівненського футболу. Шкода, бо пан Кіндзерський за цей час вже вивів у прем’єр-лігу ФК «Львів» і в першу ? «Княжу».

Щодо стосунків обласної федерації з «Вересом», то скажу так: ми зазвичай намагалися підставити команді своє плече. Звичайно, не завжди були згідні з тими методами, котрими працював ФК «Верес» в останні роки. Було дуже мало професіоналізму, конкретної роботи, щоб клуб справді став одним з кращих в Україні. Ніхто не переймався тим, щоб обдаровані юні футболісти мріяли виступати за «Верес». Йдеться не тільки про технічну базу та умови тренувань, а й про матеріальну зацікавленість, які в багатьох аматорських командах області були кращими, ніж у команді майстрів. Ті зміни, що сталися у ФК „Верес» після об’єднання з ФК «Штурм», сподіваюся, дадуть можливість залучати більше талановитих футболістів з аматорських команд .

Досі обдаровані діти масово виїжджали в інші області (Львівський спортінтернат, донецький «Шахтар», Луцьк), де бачили перспективу кар’єрного росту. Є надія, що з приходом у команду в ролі віце-президента ФК «Верес» бізнесмена Ігоря Климишина, ситуація докорінно зміниться. Адже Климишин вже зараз виношує ідею створення спеціального фонду, котрий надавав би фінансову підтримку розвитку дитячого та юнацького футболу. Щоправда, необхідно згуртувати зусилля всіх зацікавлених сторін, щоб поставити професіональний клуб на ноги, щоб, як мінімум, він виступав у першій лізі. Тоді будемо пишатися, тоді вболівальник активніше піде на стадіон. Але для цього треба ще багато зробити. І про тих же глядачів попіклуватися. Вибачте за приклад, але нині на стадіоні навіть туалету немає.

? Володимире Петровичу, нині доволі часто доводиться чути нарікання на злиденні умови, в яких виховується нинішня талановита футбольна зміна. Яка ситуація з розвитком дитячого футболу на Рівненщині?

? Незважаючи на всі труднощі, в останні роки вдалося досягнути певного прогресу. Так, створили п’ять спеціалізованих класів у Рівненській ЗОШ № 26, у Костополі відкрито обласний ліцей спортивного профілю, де практикується і жіночий, і юнацький футбол. Розпочала свою діяльність футбольна школа у Володимирі, яка створила мережу філій по селах. Майже в кожній школі функціонує футбольна секція.

Загалом можна твердити, що в регіоні створена непогана база для розвитку юнацького футбол. Однак існують проблеми з тренувальними базами як у Костополі, так і в Рівному. По суті, немає де тренуватися вихованцям спецкласів. Добре, що директор школи надає для занять футболом спортивний зал та побудували майданчик зі штучним покриттям, але для такої кількості учнів ? це надзвичайно мало. Аналогічна ситуація простежується й у футбольній школі «Верес», в розпорядженні якої лише одне футбольне поле. За найскромнішими розрахунками нині в обласному центрі необхідно спорудити щонайменше п’ять футбольних полів, що забезпечить кращий результат у підготовці юних футболістів.

? Ведучи мову про розвиток дитячо-юнацького футболу, принагідно, напевне, обмовитеся про внесок в цю справу обласної федерації футболу?

? Безумовно, не залишаємося осторонь. Варто зазначити, що тут неабияку допомогу нам надає Федерація футболу України як у питанні підтримки діяльності самої обласної федерації, так і розвитку дитячого футболу. Скажімо, торік отримали 50 тисяч гривень на виконання наших статутних цілей, водночас ФФУ безкоштовно передала нам 8-місний автомобіль, який використовуємо для відряджень у райони. Завдяки ФФУ проводимо акції безкоштовного забезпечення загальноосвітніх шкіл м’ячами, підручниками, спеціальними зошитами..

Водночас здійснюється і організаційна робота. Зокрема, проводимо змагання на призи Клубу «Шкіряний м’яч», щорічно відбувається першість області серед юніорів. Створена в 2002 році Дитячо-юнацька футбольна ліга проводить змагання по двох вікових категоріях, в яких виступає понад 10 команд.

Звичайно, всього цього недостатньо, щоб говорити про ідеальні умови для розвитку дитячо-юнацького футболу.

На мою думку, держава повинна більше піклуватися про наймасовіший вид спорту. Адже за 50 років, по суті, нічого не змінилося в умовах підготовки футболістів. Хоча часи вже інші, з’явилися різні секції, наркоманія, комп’ютерні ігри.... А от матеріально-технічна база дитячо-юнацького футболу тримається на підвалинах, закладених ще за радянських часів. Роботи непочатий край. Немає спортивних залів для занять футзалом, для відпрацювання техніки взимку. Трапляється, що на одну групу є лише один м’яч.

Є певна проблема, пов’язана з рівнем підготовки тренерів дитячо-юнацьких футбольних секцій. Хоча щорічно проводимо семінари, на які запрошуємо спеціалістів з Технічного комітету ФФУ, та цього, вочевидь, замало. Не останнє місце тут відіграє й фактор мізерних зарплат наставників дитячих спортивних шкіл. Багато колишніх професіональних гравців, які закінчують виступати, не хочуть займатися з дітьми, і як правило, йдуть у бізнес, будь-куди, тільки не в футбол. І це не дивно, бо за умов дуже низького  рівня матеріального забезпечення важко досягти певного позитивного спортивного результату. Якщо створити умови підготовки та нормальні поля, певен, область розродиться футбольними талантами.

? Останнім часом побутує думка, що нині аматорський футбол набагато видовищніший, ніж професіональний. На вашу думу, справедливе таке твердження?

? Напевне, доля правди в цьому є, оскільки в поєдинках аматорських команд простежується більше азарту та завзяття. До слова, нині обласні змагань проводяться у двох лігах: у першій ? по 12 команд (дорослі та юнаки), у другій ? 15 колективів. І кількість команд поступово зростає. Так от, про рівень напруги в боротьбі свідчать бодай такі факти. У першій лізі, крім традиційних фаворитів ? „ОДЕКа (Оржів), „Маяка» (Сарни), на чемпіонство однаково претендують „Славія» (Рівне), „Случ» (Березне), „Хімік „ (Рівне). А внизу турнірної таблиці аж шість команд боротимуться за виживання. Запекла боротьба спостерігається і в другій лізі, де команд сім змагаються за вихід у першу лігу. Не менш напружене суперництво спостерігається й в змаганнях 12 сільських команд, які проводить обласна рада „Колос».

? Отож, можна сміливо казати, що аматорський футбол в області перебуває на піднесенні?

? Судіть самі, з 20 міст і районів, у 12 проводяться першості і кубки районів. В окремих районах поки що такі змагання немає через відсутність необхідної матеріально-технічної бази. Останнім часом з’явилося багато аматорських клубів. У нас проводять змагання серед ветеранів у двох зонах, де виступає 10 команд. Організовані першості серед 10 жіночих команд, з жіночого міні-футболу, серед збірних районів з міні-футбол. У цьому році запланували вперше провести на Білому озері у Володимирецькому районі змагання з пляжного футболу.

Безумовно, маємо низку нагальних проблем, передусім, з суддівством. Нині відбувається зміна поколінь, багато молоді навчається у школі молодого арбітра. На жаль, вони прискаються численних помилок, і ми це визнаємо. Але потрібне терпіння. Іншого варіанту немає. Ми можемо розігнати суддів, але тоді ще важче буде, бо хто прийде на їх місце? Сьогодні з арбітрами в області доволі сутужно. Хвилює ще й інше. Нині на Рівненщині прокотилася хвиля насильства. Трапляються фізичні розправи з арбітрами після гри вболівальниками або футболістами. Ми змушені були переглянути регламент, ввести більш суворі санкції до тих стадіонів, де трапляються хуліганські вчинки.

? Звідки фінансується діяльність обласної федерації футболу? Адже на проведення всіх змагань потрібні чималі кошти.

? Фінансування здійснюється насамперед шляхом сплати внесків колективних членів, а також членських внесків команд, які беруть участь у чемпіонаті та першості області. Крім того, на виконання програми розвитку футболу в області вже в цьому році з обласного бюджету виділено 200 тисяч гривень. Використовуються вони згідно із затвердженим кошторисом. Більшість з цих коштів спрямована  на витрати, пов’язані з участю жіночої команда „Родина» у вищій жіночі лізі України (99 тисяч гривень) та на проведення змагань серед дітей і юнаків(52 тисячі гривень). До того ж, як я вже говорив, отримуємо певну допомогу від Федерації футболу України.

? Нерідко говоримо про славні традиції минулого рівненського футболу, а чим можемо гордитися сьогодні? ? Сміливо можемо пишатися Ігорем Косенком та Василем Ажнюком, які у складі збірної України стали чемпіонами Параолімпійських ігор, здобули золоті медалі європейської та світової першостей. Непогано виступає юнацька команда на всеукраїнських змаганнях, зокрема, Костопільський ліцей виборов право змагатися у двох вікових групах у вищій лізі ДЮФЛ України. Команда молодшого віку (1993 р.н., тренер Віталій Андрощук) стала чемпіоном України в першій лізі. У розиграші Кубку „Шкіряного м’яча» вихованці Юрія Кубишкіна (1996 р.н.) стали бронзовими призерами. Уже цього, гадаю, достатньо, щоб говорити про те, що й на Рівненщині ростуть футбольні таланти.